Меню Закрити
Зранку зайчик Білий Пух
Розпочав щоденний рух:
В лісі, щоб не замерзати,
Треба друзів обіймати.

Глянь - синичка на гіллі
Щось не гріється в гнізді.

Вітер знову пустував:
На світанку гніздо зняв.
Пригорнув вушком синицю -
І вдалось її зігріти.

Зайчик й далі: стриб, стриб, стриб.
Бачить: перед носом гриб!
Під сосною поруч білка
Щось шукає. Мо' горішка?
Зайчик бачить: тремтить хвіст -
Обійняв руду й зігрів.

Без сніданку залишилась
Ціла білчача родина -
Загубила я гриба,
Із комори як несла.
Зайчик усміхнувсь тихенько
І вручив грибок руденькій.

На пеньку ліворуч: Кар!
Приморозило хвоста!
Білка й зайчик обійматись-
Треба Перо рятувати.
Від обійм так тепло стало -
Крига миттю вся розтала.

Я тут пізно восени
Під коріння смакоти
Заховав.
Вчора вирішив знайти.
Але снігу намело,
Заніміло аж крило.
Зупинився, відпочив…
Та тут хвіст примерз щосили.

Розійшлися, розлетілись
Зайчик в нору біг щосили.
Він ще мав пообіймати
Маму, братика й тата…