Благослови нас,Боже,на добро -
Нам зло обридло і життя лякає,
Де кожен з нас і Авель є,і Каїн -
Розщеплене Адамове ребро.
Розбивши лоб, все марим про любов,
Що мала б наші долі освятити,
Та як їй через гріх переступити,
Що,мов іржа,з'їда все до основ?!
Іван Степанович Сидорчик народився 11 вересня 1955 року в селі Ромейки Володимирецького району на Рівненщині.
Після закінчення місцевої восьмирічки та фельдшерського відділення Дубенського медичного училища, у 1975-77 роках, відбуваючи дійсну строкову службу, працював за фахом у хірургічному відділені одного з військових шпиталів Групи Радянських Військ у тодішній Німецькій Демократичній Республіці.
Опісля працював фельдшером, завідувач медпунктом у рідному селі. А з 1981 року – на посаді помічника санітарного лікаря з гігієни праці у санітарній службі на рівненському Атом обуді. У 1987 році брав участь в ліквідації наслідків на Чорнобильській АЕС.
Друкувався в пресі, у колективних, в тому числі й літературних збірниках та журналах («Сільські вісті», «Робітничій газеті», журналах «Хлібороб України», «Жовтень» («Дзвін»), збірниках «Поезія» та «Вітрила») звучали по радіо.
Іван Сидорчик – член Національної Спілки письменників України, делегат 4-го (пам’ятного, – під відкритим небом ) з’їзду НСПУ, що відбувся у Києві на початку 2004 року.
Окремими виданнями вийшли збірки поезій та прози автора:
- «Сповідь любов’ю» (1992 рік);
- «На святі смутку»(1995 р.);
- «Паморозь» (1997 р.);
- «Застільна розмова» (1997 р.);
- «Скрипка для осені» (2000);
- «Поросль» (2002 р.);
- «Сполоханий грім» (2004 р.);
- книга оповідань «З-під чорних віх» (2005 р.);
- «Ромейки» (краєзнавчі нариси з історії села) (2010);
- «Крадені весла» (2012);
- «Бал хризантем» (2020).
